Підписатися на RSS

Консультація для батьків та педагогів на тему:

«Психологічні особливості сучасних дітей»

Підготувала: пр.психолог Ковалюк В.М.

Дитинство – це не світ інопланетний.

І не усім дано його сягнуть.

Його не слід шукати десь у нетрях.

Дітей лиш треба зрозуміть, любить, почуть.

Зараз наші діти відрізняються від нас більше, ніж коли-небудь : за увесь відомий нам відрізок історії нічого подібного ще не траплялося. Сучасні діти розкутіші, вони не такі закомплексовані, як були ми… Це – чудово. Але у шаленому сучасному світі спокус стало аж надто багато: дитина губиться перед масою пропозицій, які сиплються на неї звідусіль… Наші діти прийшли у світ, де життя без комп’ютера видається їм порожнім і нудним.

Що ми знаємо про сучасних дошкільників. Які вони?

Особливості розвитку сучасних дітей дошкільного віку – серйозна проблема для дослідження.

Наприклад, багато завдань, які раніше ефективно використовували при тестуванні дітей дошкільного віку, успішно виконують діти раннього віку. Трирічна дитина може дуже швидко збирати пазли з дванадцяти елементів.

Трішки статистики з моніторингу думки батьків і педагогів про сучасних дітей: 98% дітей відчувають підвищену тривожність, 78% - агресію, 93% - збудливість, 87% - гіперактивність, 95% - підвищену стомлюваність, 93% - підвищену емоційність, 94% дітей наполегливі і вимогливі, 88% - не бажають виконувати безглузді дії, 86% - значно відрізняються від своїх однолітків минулого століття. 94% опитаних педагогів і батьків вважають, що методи виховання і навчання повинні бути іншими, не такими, як у минулому столітті.

Результати психогенетичних досліджень американського вченого Друнвало Мелхиседека, показали, що у сучасних дітей рівень інтелекту складає 130 IQ, а не 100 (раніше такий IQ зустрічався в однієї дитини з десяти тисяч). Діти мають фіксований погляд при народженні, тримають голову, мають підвищений тонус організму, рано відмовляються від грудного молока, вночі їдять, погано переносять лікарські препарати, мають велику потребу в сприйнятті інформації, не терплять насильства, не чують вказівок та наказів дорослих. І взагалі, у них власна філософія життя. Перше питання, яке ставить дитина, що жила в минулому столітті було «чому?», сучасна дитина замінила на питання «навіщо?». У сучасних дітей система відносин домінує над системою знань. У зв'язку з підвищеною збудливістю і гіперактивність тіло сучасної дитини дуже вразливе до зовнішніх подразників. Це може бути підвищена чутливість до температури повітря , до запахів, до звуків, до кольорів. Тому завдання виховання сучасних дітей полягає у створенні умов для зниження гіперактивності, розвитку зосередженості і концентрації уваги, рухової активності і фізичного здоров'я. Якщо дитина не отримує неохідної порції інформації, то починає проявляти невдоволення і агресію. Найпростіший приклад потреби дитини до сприйняття інформації - діти з народження полюбляють дивитися телевізор, особливо рекламу, яка відрізняється динамізмом і стислістю інформації. Сучасні діти сприймають світ цілісно, ​​інтуїтивно вибудовуючи відносини між об'єктами і явищами. Дитина відчуває емоційний стан інакше, ніж дорослі, він ніби бачить колірну гамму душі немов веселку. Щоб зняти відчуття страху і тривоги діти люблять спати з м'якою іграшкою. Помічено, що діти проявляють агессію при нестачі спілкування. Виховання сучасних дітей з підвищеною тривожністю повинно бути орієнтовано на перетворення дитячої агресії в творчу енергію, насичену багатим спектром почуттів і емоції, пізнавальними потребами і пізнавальним інтересом. Сучасні діти наполегливі та вимогливі, тому вже з дня народження дитини необхідно залучати до двосторонньої системи відносин - дитина рівноправний партнер по спілкуванню і спільній діяльності з іншими членами сім’ї.

Сучасні діти, які вони?

Методика та педагогіка дає нам безліч порад... Та сучасні діти геть інші!

Дітей, яким притаманні риси нової свідомості часто називають «діти індиго». Їх не розуміють, бояться остерігаються. Цим унікальним людям потім дуже складно робити життєвий вибір, орієнтуватися в абсурдному світі, де панує диктатура, ворожість, кома, де помирають мрії.

Що ж такого незвичайного є в наших дітях?

Вони настільки емоційні і активні, що ми часто не знаємо, що робити з цією гіперактивністю. Хочеться зупинити, пригальмувати, спрямувати у потрібне русло. От лише б знати куди. Вся біда в тому, що ми не вміємо виховувати дітей. Їх головними вихователями є вулиця, телебачення, комп’ютер, іграшки. Дорослі вміють лише віддавати накази, забороняти, обмежувати. А дитячому серцю не вистачає простого спілкування, любові, розуміння.

Дорослим слід зрозуміти, що діти мають менше ілюзій та страхів. Вони краще орієнтуються в світі, вміють постояти за себе, можуть бути незалежними і впевненими в собі, головне, не заважати, а допомагати жити.

До речі, особливістю сучасних дітей є те, що вони вміють бачити загальну картину світу, адже права півкуля головного мозку досить активізована. Діти сприймають інформацію глибинно, а не в категоріях абстрактних понять. Вони вміють відрізняти брехню від правди, оману від істини. Несправедливість переживається дуже болісно. Сучасні діти емоційні і чутливі.

Коло інтересів сучасних дітей дуже широке і часто неосяжне для нас.

Малюк, перш ніж навчитися читати, вміє тиснути на всі можливі клавіші і кнопки, його цікавить яскраве, красиве, захоплююче, грайливе. Діти відмовляються сприймати сірість, одноманіття, нудність простих занять, позбавлених родзинок, цікавинок, інтерактиву.

Може, слід подумати над тим, як розширити пізнавальну та емоційну сфери вихованця, як будувати виховний процес, враховуючи інтереси дітей, їх особливості і нахили.

Що краще: навчати дітей тому, що їм цікаво, чи продовжувати силою примусу нав’язувати непотрібні чужі знання?

Коли вихователь не бачить проблеми у вихованні, значить він є частиною цієї проблеми. І нам, насамперед, треба навчитися жити, навчитися бути щасливими і впевненими, цікавитися життям і передавати свої знання і почуття вихованцям. Адже добро породжує добро. І дитина лише тоді стане свідомою творчою особистістю, коли відчуватиме успіх і бачитиме значущість своєї праці.

Як багато залежить від середовища виховання.

Умови життя здебільшого визначають спрямування особистості, її ставлення до себе та світу. Якщо батьки цінують дитину, підтримують її і поважають, цікавляться її життям, поєднують вимогливість із любов’ю, дитина вчиться поважати себе і оточуючих. Кожна сімейна проблема переживається, радість родини стає причиною радості дитини.

А що говорити про тих, батьки яких рідко згадують про існування своїх дітей. Коли в обов’язки мами входить лише нагодувати, одягти, посварити і швидко знайти мамо-чи татозамінника у вигляді телевізора, телефону, подружки. Чи вміє така дитина відчувати, про що вона мріє, як долає самотність і що говорять її опущені очі, в яких згасає вогник пізнання? Саме педагогу слід знайти стежечку до самотнього серденька малої Людини. Тільки в наших силах зорієнтувати її нахили, здібності, інтереси.

Яким має бути виховання дитини, щоб вона була психологічно здоровою?

"Реальність, у якій ми живемо, не завжди є приємною або легкою, а діти вміють сприймати її іноді правильніше". Усі діти народжуються вільними та гідними, а потім ми їх виховуємо. Для того, щоб дитина була благополучною, її базисні потреби повинні бути задоволені. Оскільки дитина росте, вони змінюються.

Найактуальнішими на початку життя є потреби в любові, захисті, підтримці. Немовля не може самостійно їх задовольнити, для цього потрібен дорослий. Коли дитина підростає, актуальними стають інші потреби – пізнання світу, свобода. На третьому році життя дитина ідентифікується зі своєю статтю, - актуальними стають потреби у визнанні: як дівчинки, так і хлопчика.

Якщо ми кажемо про дошкільний вік, тут актуальною є потреба у пізнанні, у шкільному віці – інформативно-комунікативна. Тому, якщо ці потреби задоволені, особливих проблем з дитиною бути не повинно.

Діти є джерелом емоцій, як правило, позитивних.

Вони радіють кожній хвилині життя, і це дає нам можливість згадати свої дитячі роки та щось пережити разом з ними. Діти це – джерело креативності, творчості і цим ресурсам від них теж можна вчитися, щоб отримати задоволення від своїх мрій, казок.

Бо реальність, у якій ми живемо, не завжди є приємною або легкою, а діти вміють сприймати її іноді правильніше., немає ніякого сумніву в тому, що сучасні діти сильно відрізняються від дітей 20 і 50 років тому. Основна причина цього - звичайно, те, що нинішні діти ростуть в абсолютно іншому, в десятки і сотні разів більш насиченому інформаційному полі. Вони, як губка, вбирають інформацію, яку сучасний світ надає з надлишком. Зовсім не дивно, що наші діти так не схожі на нас.

Проблеми дітей в сучасному суспільстві

Все більше відчуження від батьків, брак уваги або, навпаки, гіперопіка. Всі батьки знаходять свої способи боротьби з проблемами сучасного суспільства: одні мами, щоб заробити, рано виходять з декретної відпустки і віддають зовсім маленьких дітей в ясла; інші, намагаючись якомога надійніше захистити дитину від страшних сторін життя, занадто, що називається, "пасуть" своє чадо. Те й інше вносить дисбаланс у відносини батьків і дітей.

Проблема соціалізації. У століття, коли люди спілкуються між собою здебільшого по телефону і в інтернеті, дітям теж складніше адаптуватися до безпосереднього спілкування з однолітками. Крім того, загострюються проблеми сприйняття дітей з якими-небудь особливостями (як зі знаком мінус, так і зі знаком плюс): обдарованих, інвалідів тощо

Необмежений доступ до інформації не кращим чином впливає на розвиток незміцнілої дитячої психіки.

Ми назвали тут лише деякі особливості та проблеми сучасних дітей. Але й цього достатньо, щоб зрозуміти: неможливо у вихованні сучасної дитини застосовувати підходи і методи, колишні актуальними 20, 30, 40 і 50 років тому. Кожне нове покоління унікальне, і кожна конкретна дитина неповторна. Так що запорукою успіху батьків та педагогів буде індивідуальний підхід, уважне ставлення до дитини і позитивний настрій.

Кiлькiсть переглядiв: 574

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.