Підписатися на RSS

Підготувала: пр.психолог

В.М.Ковалюк

БУЛІНГ В ДИТЯЧОМУ САДКУ- МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві.Булінг — це форма насильства у вигляді тиску, дискримінації, цькування, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи.Це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Форми булінгу

Фізичний булінг- штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень, тощо.

Економічний булінг- крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей, тощо.

Психологічний булінг- принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози жарти, маніпуляції, шантаж тощо.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й

протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до садка або ж можуть плакати, вигадувати хворобу.

  • Вони не беруть участь у спільній діяльності, соціальних заходах.
  • Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
  • Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
  • Може почати говорити про те, що кине садочок, пропускає заходи, в яких приймають участь інші діти.
  • Відсутність контакту з однолітками: немає друзів.
  • Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
  • Обмальовані руки, обличчя чи одяг.
  • Бажання іти в садок іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Коли говорять про булінг, то зазвичай мають на увазі переважно підлітків, середню і старшу школу. Але буде помилкою вважати, що це не трапляється з молодшими дітьми. Трапляється.

Булінг у дошкільнят не є таким вираженим, як у старших дітей. Можна назвати це перед-булінгом. Тобто ситуації, які, якщо їх не зупинити, можуть згодом розвинутися у справжнє цькування з його ознаками:

-періодичність;

-спрямованість проти конкретної дитини - «жертви»;

-наявність «агресора» і «спостерігачів»;

У дітей це відбувається спорадично, час від часу, і виглядає як:

-виключення однією дитини з гри, або постійне надання їй другорядних ролей в рольовій грі.

- «Ми з Сашком не дружимо»

- «Ми будемо сім’я, а ти - наша собачка. Чекай нас тут, нікуди не ходи»

-дружба групою «проти» когось.

-переказування «секретів» про дитину. По суті це є плітки. Діти називають це «намовляти» на когось.

- «Я з вами не буду дружити, ви на мене намовляєте»

- дражнилки, смішні і принизливі прізвиська.

- фізична агресія - штовхання, биття, смикання за волосся чи одяг тощо.

Як не дивно, фізичну агресію зупинити і проговорити найлегше. Тому що переважно всім, навіть найменшим, зрозуміло, що битися - це погано, а дорослі одразу звертають на це увагу.

Складніше з іншими проявами. Тому що діти НЕ РОЗУМІЮТЬ, що роблять щось неправильне. Це важливо пам’ятати дорослим, які поруч з дітьми.

Стратегічно, можна виділити два напрямки роботи #стопбулінг:

- негайне реагування, якщо ситуація відбувається прямо зараз:

- зупиняємо те, що відбувається словами: «Стоп! Ми так не робимо. Ми не називаємо інших діток образливими словами. Від цього їм і мені стає сумно».

- підтримка «жертви», вербально чи обійми.

- заохочення дітей-«спостерігачів» підтримати жертву.

- не виголошення довгої лекції про те, що так робити не можна. Це, як не дивно, тільки сприяє повторенню ситуації. Тому що «агресор» отримує увагу до себе.

- профілактика виникнення таких ситуацій: проведення командоутворююих ігор, занятть з розвитку емпатії, емоційного інтелекту, екологічного вираження агресії тощо.

Скільки дітей страждають від булінгу

За статистикою,80%українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».

У закладі дошкільної освіти діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вихователь починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити.

Обов’язок вихователя— виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Чому діти стають жертвами булінгу

Визначають декілька основних причин:

-Занижена самооцінка.Навіть якщо дитина виявляє їїчерез нарцисизм (самозакоханість) надмірну відкритість, зверхність.

-Домашня атмосфера.Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в садку.

-Атмосфера в групі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вихователя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити вихователям

Завдання вихователів - відслідковувати ситуацію в групі. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви.

Перед початком занять попросіть кожну дитину назвати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за столом. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Говорит из кожним індивідуально! Коли вихователь проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.

Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.

Також розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю.

Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до садка.

Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у садку: до психолога, вихователів, адміністрації, батьків інших дітей.

Допоможіть дитині у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

  • втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
  • відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
  • втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
  • втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

  • частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
  • частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

  • часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
  • потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

Варто пам’ятати, гра та жарти - це коли весело всім. Якщо жарти ображають хоча б одного - це ЦЬКУВАННЯ, правило поганого тону, яке завелося у групі. У такому колективі більше немає безпеки - сьогодні цькують одного, завтра жертвою стає інший‼!

Кiлькiсть переглядiв: 93

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.